задобрюваний

ЗАДО́БРЮВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до задо́брювати.

Хтось конче потребує, щоб люди різали й убивали один одного. В ім'я чого? В ім'я “свого”, привласненого собі й задобрюваного Бога (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. задобрюваний — задо́брюваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. задобрюваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до задобрювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови