Словник української мови у 20 томах

закорочувати

ЗАКОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., що, ел.

1. Спричиняти коротке замикання (див. замика́ння) в електричному колі; замикати (у 3 знач.).

Випадково замкнувши контакти, ви можете закоротити батарею, що небезпечно (з наук.-попул. літ.);

Пилина при фотолітографії може закоротити сусідні провідники (з наук.-попул. літ.);

// безос.

Лампа біля ліжка не засвітилася. Очевидно, бурею зірвало чи закоротило дроти, і їх ще не встигли полагодити (із журн.).

2. З'єднувати елементи електричного кола.

Було запропоновано розділяти електроди концентричними розрізами або закорочувати деякі з них (з наук. літ.);

Слід не допускати потрапляння вологи всередину фільтра, а також не закорочувати клеми розеток (з наук.-техн. літ.);

Він викрутив пробки на щитку і обережно закоротив кінці дротів (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. закорочувати — закоро́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. закорочувати — див. закоротити.  Великий тлумачний словник сучасної мови