запанікувати

ЗАПАНІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

Почати панікувати.

Він ніколи не бачив довкола себе такого знавіснілого моря і, мабуть, тому так швидко і легко запанікував (П. Загребельний);

Гуллівера не треба попереджати. Запанікує, почне тікати з міста (А. Кокотюха).

Значення в інших словниках

1. запанікувати — запанікува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. запанікувати — -ую, -уєш, док. Почати панікувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови