запора

ЗАПО́РА, и, ж., рідко.

Запір.

Грякнула суха запора, заскавучали дерев'яні завіси дверей (І. Нижник);

Чомусь у цій кімнаті не було запори (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. запора — Завада, перешкода [II]  Словник з творів Івана Франка
2. запора — Запо́ра, -ри ж. Запоръ.  Словник української мови Грінченка