зарин

ЗАРИ́Н, у, ч.

Органічна сполука, безбарвна речовина, що використовується як бойовий отруйний засіб нервово-паралітичної дії.

Аналізи передано до спецлабораторій .. Хто каже, що це був рицин, типу зарину, як колись у токійському метро. Хто – що отрута з групи ендотоксинів (Л. Костенко);

Зарин змішується у всіх співвідношеннях з водою й розчиняється в органічних розчинниках (з наук. літ.);

Захистом від зарину є протигаз (з наук.-попул. літ.);

Пара зарину за середніх метеорологічних умов може поширюватися за вітром до 20 км від місця застосування (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. зарин — -у, ч. Фосфорорганічна сполука, безбарвна рухлива рідина; отруйна речовина нервово-паралітичної дії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. зарин — зари́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. зарин — зари́н органічна сполука, безбарвна рухлива рідина; отруйна речовина нервово-паралітичної дії. Для захисту від З. застосовують протигаз.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. зарин — Бойова отруйна речовина нервово-паралітичної дії; рідина; належить до групи фосфороорганічних сполук.  Універсальний словник-енциклопедія