заронений

ЗАРО́НЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до зарони́ти.

Душа [Максима] трималася досі лише за усмішку – за людську усмішку, викрадену в богів і заронену в неї (І. Багряний);

В освяченім лоні пекучо-солоні краплини, заронені в росяну ніч, опуклюють світлом тремтливі долоні, що тінь відгортають від спогаду пріч (П. Мовчан).

Значення в інших словниках

1. заронений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заронити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заронений — заро́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови