засмутніти

ЗАСМУТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, рідко.

Док. до смутні́ти.

Ніби здогадуючись, про що думав Іван Семенович, Юрко тихо й засмутнівши спитав: – Татусю! А мама швидко прийде додому? (М. Івченко);

О, вона добре знає, що то – козаки. І чогось засмутніла, замислилась (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. засмутніти — засмутні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. засмутніти — Засмутні́ти, -ні́ю, -єш гл. Опечалиться.  Словник української мови Грінченка