затакати
ЗАТА́КАТИ², ає, док., розм.
Почати такати (див. та́кати²), видавати рівномірні звуки (про механізми).
Малий годинник нервово забився, затріпотів, чітко затакав (Мирослав Ірчан);
Поїзд знову рушив .. Десь під підлогою знову одноманітно затакали колеса (Б. Антоненко-Давидович);
Незабаром заахкали гармати, затакали кулемети піхоти (із журн.);
// безос.
Грізна тиша. Аж ось – вибухнуло, затакало, і ліс, що спереду, зареготавсь, застогнав (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)