заталанити

ЗАТАЛАНИ́ТИ, и́ть, безос.

Док. до талани́ти; пощастити.

[Ганна:] Що ж, дітки у мене підростають, свекруха втомилася гримати... Неначебто благодать у нас в господі. Хлібець у нас не позичений, є й худібка, є одежинка, – сказать: заталанило! Тільки що сила вже не та в мені... (М. Кропивницький);

Майбутньому лауреатові Нобелівської премії, який був сьомою дитиною в родині шкільного вчителя, змалку заталанило отримати стипендію для навчання (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. заталанити — затала́нити дієслово доконаного виду придбати завдяки щасливому випадку розм. заталани́ти дієслово доконаного виду пощастити  Орфографічний словник української мови
2. заталанити — -ню, -ниш, док. 1》 перех., розм. Придбати завдяки щасливому випадкові. 2》 неперех., безос. Несподівано пощастити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заталанити — ЗАТАЛА́НИТИ, ню, ниш, док. 1. перех., розм. Придбати завдяки щасливому випадкові. Він і швець добрий; тілько, що заталанить, то все й прогайнує в одну ніч (Барв., Опов.., 1902, 272). 2. неперех., безос. Несподівано вдатися, пощастити.  Словник української мови в 11 томах
4. заталанити — Заталанити, -ню, -ниш гл. Пріобрѣсть по счастливой случайности. Що вдень загорюєш, то за ніч прогайнуєш, а що заталаниш, — то музики наймаєш. Чуб. V. 479. Він і швець добрий, тільки що заталанить, то все й прогайнує. Г. Барв. 272.  Словник української мови Грінченка