затьор
ЗАТЬО́Р, у, ч., діал.
Затор (у 1 знач.).
Тут на березі, саме на Ненаситці, стояв водяний млин якогось купця; та знесло його, як був затьор (Сл. Б. Грінченка);
Як лиш стрінула на свому [своєму] шляху затьор, підносила ріка височенний горб, і брудна, жовта стіна наступала .. на мостові підпори (Б.-І. Антонич).
Словник української мови (СУМ-20)