захоплювач
ЗАХО́ПЛЮВАЧ, а, ч.
1. Той, хто незаконно, силоміць захоплює кого-, що-небудь.
При тривалому перебуванні в полоні заручник спілкується з захоплювачем, пізнає його як людину, починає розуміти його – виникає так званий стокгольмський синдром (з наук.-попул. літ.);
На акції протесту місцевих громад проти незаконних забудівель влада селища прийняла рішення на користь захоплювачів ділянок (з газ.).
2. Пристрій для захоплювання чого-небудь.
Трубчастий зразок монтується всередині вакуумної камери і кріпиться в захоплювачах за допомогою просторових шарнірних з'єднань (з наук. літ.);
У фрикційно-затискних захоплювачах системи важелів утримують вантаж силою тертя (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)