зацарювання

ЗАЦАРЮВА́ННЯ, я, с., рідко.

Дія за знач. зацарюва́ти.

Цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'язнення (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Значення в інших словниках

1. зацарювання — зацарюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зацарювання — -я, с. Дія за знач. зацарювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови