1. Словник української мови у 20 томах

зацарювання

ЗАЦАРЮВА́ННЯ, я, с., рідко.

Дія за знач. зацарюва́ти.

Цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'язнення (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зацарювання — зацарюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. зацарювання — -я, с. Дія за знач. зацарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови