збаламучуваний
ЗБАЛАМУ́ЧУВАНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до збаламу́чувати.
Через кілька секунд морські води, збаламучувані падінням речей, які швидко скидали з корабля, обдали корму “Діани” (із журн.);
Учні, нишком збаламучувані декількома активістами, вимагали переобрання старости (з газ.);
Деякі хлопці перетворюють звичайне зваблення на мистецьки зрежисовану виставу, під час якої збаламучувана ними дівчина часто відчуває себе справжньою героїнею (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)