звербувати

ЗВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що, розм.

Док. до вербува́ти; завербувати.

В Бердичеві, славнім місті, звербували хлопців двісті (з народної пісні);

Посли мали звербувати відділ козаків для допомоги шведам у війні з Австрією (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. звербувати — звербува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звербувати — Звербувати, -бую, -єш гл. Завербовать. В Бердичеві славнім місті звербували хлопців двісті. Макс. 161.  Словник української мови Грінченка