звітати

ЗВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, діал.

Док. до віта́ти 1–4; привітати.

Звітали пана пастирі, звітали миром і кадилом (П. Чубинський);

Ой гаю мій, гаю, великий розмаю! До тебе піду, тебе звітаю (В. Свідзинський).

Значення в інших словниках

1. звітати — звіта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звітати — Звітати, -тію, -єш гл. Привѣтствовать. Звітали пана пастирі, звітали миром і кадилом. Чуб. III. 328.  Словник української мови Грінченка