згноєний

ЗГНО́ЄНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до згної́ти.

– Трохи пособила держава, а більше не може, бо війна. – На її плечі усе можна скинути – і вкрадене, і згноєне. Але цією байкою не нагодуєш худоби (М. Стельмах);

* Образно. У соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом розтоптана, стонадцять разів розстріляна, чорнобильською смертю засіяна. Мово наша! (з публіц. літ.);

// згно́єно, безос. пред.

Багатьох було згноєно за дротом першої ж воєнної осені, коли десятки їх, необстріляних, щойно мобілізованих, потрапили у величезне оточення (Г. Тарасюк).

Значення в інших словниках

1. згноєний — згно́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. згноєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до згноїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згноєний — Згно́єний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)