здекретувати

ЗДЕКРЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, рідко.

Док. до декретува́ти.

Президент здекретував новий склад Ради безпеки (з газ.);

// розм. Визначити, призначити.

Яку б кару ледачому пакосникові здекретувати? (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. здекретувати — здекретува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. здекретувати — Здекретува́ти, -ту́ю, -єш гл. Опредѣлить, назначить. Яку б кару ледачому пакостникові здекретувати? К. ЧР. 272.  Словник української мови Грінченка