Словник української мови у 20 томах

злочестя

ЗЛОЧЕ́СТЯ, я, с., рел.-церк., заст.

Те саме, що нече́стя.

– А зараз, як каже отець Памва [Памво] Беринда, повівають на нас вітри злочестя і терпимо ми великі скорботи і утиски (З. Тулуб);

Усіх вірних від єретичного злочестя неушкодженими Господь зберігає (з рел.-церк. літ.);

– У тій страшній атмосфері війни думка в мене була одна, що Бог, який створив наш світ, переможе це злочестя (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)