злоточолий

ЗЛОТОЧО́ЛИЙ, а, е, поет.

Те саме, що золоточо́лий.

Шепоче щось горох квасолі, гарячий день вітає птах, і соняшники злоточолі поважно хиляться в вітрах (В. Сосюра);

– Веселко, веселко, чи маєш свого Києва? – А мій Київ – то хмара злоточола і перлистий дощик. – Веселко, веселко, чи маєш свого Дніпра? – А мій Дніпро на сивім коні під золоті мости в'їжджає (І. Калинець).

Значення в інших словниках

1. злоточолий — злоточо́лий прикметник поет.  Орфографічний словник української мови
2. злоточолий — -а, -е, поет. Який має обрамлення золотистого кольору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злоточолий — ЗЛОТОЧО́ЛИЙ, а, е, поет. Який має обрамлення золотистого кольору. Шепоче щось горох квасолі, гарячий день вітає птах, і соняшники злоточолі поважно хиляться в вітрах (Сос., Зел. світ, 1949, 138).  Словник української мови в 11 томах