змучення
ЗМУ́ЧЕННЯ, я, с.
Дія за знач. зму́чити і стан за знач. зму́читися.
Свою мимовільну дрож і тривогу він складав [перекладав] на змучення і ослаблення тіла і, перемагаючи самого себе, кинувся на дідове ліжко, щоб трохи пропочити [перепочити] (І. Франко);
Коні наші падали від змучення (із журн.);
Дівчинка плакала сильно й заснула від змучення (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)