знищуваний

ЗНИ́ЩУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до зни́щувати.

Метафору розритої-недорозритої могили, знищуваної, але незнищенної України ще зустрінемо в Шевченка, вона у нього одна з ключових (І. Дзюба);

Петро Могила .. був першим, хто відбудував і зміцнив собор, перед тим століттями плюндрований і знищуваний (П. Загребельний);

// зни́щувано, безос. пред.

Бідняків, інтелігентів і робітників знищувано за те, що вони співчували “куркулям” (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. знищуваний — зни́щуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. знищуваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до знищувати. 2》 Якого можна знищити.  Великий тлумачний словник сучасної мови