знищуваний

зни́щуваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до знищувати.

2》 Якого можна знищити.

Значення в інших словниках

1. знищуваний — зни́щуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. знищуваний — ЗНИ́ЩУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до зни́щувати. Метафору розритої-недорозритої могили, знищуваної, але незнищенної України ще зустрінемо в Шевченка, вона у нього одна з ключових (І. Дзюба); Петро Могила ..  Словник української мови у 20 томах