зношення

ЗНО́ШЕННЯ², я, с., рідко.

Дія і стан за знач. зно́ситися 1.

Його жінку пан увільнив від панщини. Люди немало о тім нашепталися, посуджуючи Гутакову жінку о тайні зношення з панами (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. зношення — зно́шення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зношення — -я, с. Дія за знач. зносити і стан за знач. зноситися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зношення — ЗНО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. зноси́ти і стан за знач. зноси́тися. Несвоєчасне змащування верстата є причиною швидкого зношення його деталей (Метод. викл. фрез. спр.  Словник української мови в 11 томах