зношення
ЗНО́ШЕННЯ², я, с., рідко.
Дія і стан за знач. зно́ситися 1.
Його жінку пан увільнив від панщини. Люди немало о тім нашепталися, посуджуючи Гутакову жінку о тайні зношення з панами (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зношення — зно́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зношення — -я, с. Дія за знач. зносити і стан за знач. зноситися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зношення — ЗНО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. зноси́ти і стан за знач. зноси́тися. Несвоєчасне змащування верстата є причиною швидкого зношення його деталей (Метод. викл. фрез. спр. Словник української мови в 11 томах