зношення
ЗНО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. зноси́ти і стан за знач. зноси́тися.
Несвоєчасне змащування верстата є причиною швидкого зношення його деталей (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 210);
Ми ще часто спостерігаємо великий розрив між одержанням результатів праці вчених та використанням їх у народному господарстві. За сучасних умов такий розрив загрожує новому, прогресивному, «моральним зношенням» (Веч. Київ, 10.V 1961, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зношення — зно́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зношення — -я, с. Дія за знач. зносити і стан за знач. зноситися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зношення — ЗНО́ШЕННЯ², я, с., рідко. Дія і стан за знач. зно́ситися 1. Його жінку пан увільнив від панщини. Люди немало о тім нашепталися, посуджуючи Гутакову жінку о тайні зношення з панами (І. Франко). Словник української мови у 20 томах