зношення

ЗНО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. зноси́ти і стан за знач. зноси́тися.

Несвоєчасне змащування верстата є причиною швидкого зношення його деталей (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 210);

Ми ще часто спостерігаємо великий розрив між одержанням результатів праці вчених та використанням їх у народному господарстві. За сучасних умов такий розрив загрожує новому, прогресивному, «моральним зношенням» (Веч. Київ, 10.V 1961, 2).

Значення в інших словниках

1. зношення — зно́шення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зношення — -я, с. Дія за знач. зносити і стан за знач. зноситися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зношення — ЗНО́ШЕННЯ², я, с., рідко. Дія і стан за знач. зно́ситися 1. Його жінку пан увільнив від панщини. Люди немало о тім нашепталися, посуджуючи Гутакову жінку о тайні зношення з панами (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах