зношений
ЗНО́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зноси́ти.
На ногах, трохи завеликих для її дрібної постаті, мала [дівчина] шнуровані черевики, літні, так само добре вже зношені (Фр., VI, 1951, 162);
Імперіалістам доводиться чимраз важче управляти історично і морально зношеним апаратом агресивної політики (Мельн., Обличчя.., 1960, 5);
Чи можна класти гнів на цю стару, зношену літами жінку? (Ле, Міжгір’я, 1953, 319);
Так веліло йому серце, нехай зношене роками нелегкого життя, але випробуване чесністю (Рибак, Час..,1960, 670).
2. у знач. прикм. Який зноси́вся, став непридатний для використання; старий, потріпаний (про одяг, взуття і т. ін.).
Вони купували всіляке дешеве дрантя в місті, зношену одіж цивільну або військову (Март., Тв., 1954, 252);
Оля запнулася хустиною, ледве натягла зношені чоботи з дірявою підошвою й побігла в хлів (Юхвід, Оля, 1959, 93);
// спец. Який став унаслідок тривалої роботи непридатним для дальшого використання; спрацьований (пре інструмент, машини, устаткування і т. ін.).
На дальнім рейді хвилі чорно-бурі Ламали боки зношеному боту (Воронько, Тепло.., 1959, 84);
Радянська держава має достатні ресурси, щоб швидше будувати заводи, продукція яких призначалася б для заміни зношених, застарілих машин (Ком. Укр., 2, 1966, 33).
3. у знач. прикм., перен. Який виснажився, витратився (перев. про фізичну силу);
// Який втратив свіжість, яскравість (про обличчя, колір шкіри і т. ін.).
Словник української мови (СУМ-11)