Словник синонімів української мови

зношений

ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн., ОБЕЗСИ́ЛЕНИЙ рідко, ЗМАРНІ́ЛИЙ, ПОМАРНІ́ЛИЙ, МІЗЕ́РНИЙ, ЗАМО́РЕНИЙ, ВИ́СУШЕНИЙ, ЗАСМО́КТАНИЙ, ЗАХЛЯ́ЛИЙ, ОХЛЯ́ЛИЙ, ЗНО́ШЕНИЙ рідко, РОЗЛА́МАНИЙ розм. рідко, ЗБІДО́ВАНИЙ діал., ЗАБІДО́ВАНИЙ діал., ЗАМЛІ́ЛИЙ діал., ОБСМО́КТАНИЙ діал. (який схуд, змарнів від утоми, хвороби тощо). Виснажені двадцятикілометровим переходом, люди, обірвані, голодні і знесилені, ледве пересували ноги (Григорій Тютюнник); Визволені з концтаборів, змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо, наче не вірили ще в свій порятунок (О. Довженко); Арештант був, видимо, зморений і ослаблений (І. Франко); Враз погляд Тарасових уже трохи ослаблих очей напружився (О. Ільченко); Обличчя її стає блідим, на лобі дрібною росою виступає піт. Вона мляво вибирає його ослабілою рукою (А. Шиян); Вимучені й безпорадні, вони полягали спати (І. Микитенко); Чи се ж вона? Стоїть якась постара, замучена молодиця (Марко Вовчок); До решти обезсилений (Максим) приляг (приліг) до землі і лежав довго мовчки (В. Стефаник); Нарешті, змучений, змарнілий, без крейцара, опинився (Герман) на ріднім Лані (І. Франко); Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тільки з неволі випущений (І. Нечуй-Левицький); Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Панас Мирний); Одна корівка, засмоктана й затягана, лежала просто на дорозі й ремиґала (Ю. Яновський); Тинялись по базару козаки в скривавлених завоях, стомлені, закурені, обшарпані, охлялі (О. Ільченко); Пан.. захопив пропасницю в дорозі, скупавшись десь у горах, приїхав розламаний і.. вклався спати в хаті (Леся Українка); Інші (робітники) йшли з бондарні, з магазину.., а всі обшарпані, збідовані, втомлені (І. Франко); Тяжко напакований віз був аж надто тяжкий на забідовані коні Мортка (Н. Кобринська); — Чого ви, люди добрі, такі замлілі, захлялі, миршаві, аж тлінні (І. Нечуй-Левицький); Довга обсмоктана людина ходила по широчезному кабінету і щось говорила (І. Ле). — Пор. 1. слабки́й, 1. худи́й.

СПРАЦЬО́ВАНИЙ (який після застосування, використання втратив попередні якості, став непридатним), ВІДПРАЦЬО́ВАНИЙ, ЗНО́ШЕНИЙ (перев. про механізми, інструмент і т. ін.). Спрацьований газ; Спрацьовані агрегати; Відпрацьоване масло; Відпрацьована пара; Зношене устаткування; Зношені деталі.

СТАРИ́Й (про одяг, взуття тощо — який був у вжитку, використовувався); НО́ШЕНИЙ, ПОТЕ́РТИЙ, ВИ́ТЕРТИЙ, ВИ́НОШЕНИЙ, ПРОНО́ШЕНИЙ, ЗНО́ШЕНИЙ (який втратив початковий колір, став неміцний від довгого вжитку); ВЕ́ТХИЙ, БЛАГИ́Й розм. (зовсім неміцний, поганий); ПІДТО́ПТАНИЙ розм. (про взуття). І одежа, хоч про свято, була як у людей, та й у будень не висіло та не бовталось старе гноття (Панас Мирний); — П'ять злотих, не більше.. Штани вже ношені (Д. Бедзик); Убрання на Лящеві було потерте, засмальцьоване (І. Нечуй-Левицький); За рулем сидів молодий морячок у виношеній тільняшці (Ю. Збанацький); Обережно знімає з себе піджак, що ледве купи тримається, такий він проношений та проштопаний (Ірина Вільде); Липтак нашвидку одягнувся в старий, зношений костюм (М. Томчаній); У благім пальті він, мабуть, дуже змерз (А. Головко); Поганенька одежина, підтоптані і покривлені черевики (В. Еллан).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. зношений — зно́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. зношений — див. драний; старий  Словник синонімів Вусика
  3. зношений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зносити. 2》 у знач. прикм. Який зносився, став непридатним для використання; старий, потріпаний (про одяг, взуття і т. ін.). || спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зношений — ЗНО́ШЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. до зно́сити 1. На нивах, як те військо побите, темніють не зношені снопи (С. Васильченко); // зно́шено, безос. пред.. Його на руках зношено на візника і хвилин 10–20 вожено по улиці, щоб хворий бодай трохи вхопив був свіжого повітря (С. Єфремов).  Словник української мови у 20 томах
  5. зношений — ЗНО́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зноси́ти. На ногах, трохи завеликих для її дрібної постаті, мала [дівчина] шнуровані черевики, літні, так само добре вже зношені (Фр.  Словник української мови в 11 томах