зозулинцеві
ЗОЗУ́ЛИНЦЕВІ, вих, мн.
Родина однодольних багаторічних наземних або епіфітних (у тропіках) трав'янистих рослин; орхідні.
Зозулинцеві мають дві підземні бульби. На час цвітіння одна з них несе і годує відросле стебло, через що виснажена і зморшкувата (травнева бульба), а друга, від якої розвивається стебло у наступний вегетативний період, повна і соковита (дочірня бульба). З лікувальною метою використовують саме дочірні бульби (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)