зозульник

ЗОЗУ́ЛЬНИК²

, у, ч. Те саме, що гри́цики.

З лікувальною метою в народі використовують усю надземну частину зозульнику як кровоспинний засіб, при захворюванні печінки, нирок, сечового міхура, хворобах легень (з наук.-попул. літ.);

Зозульник цвіте з травня до жовтня, іноді з квітами й зимує. Росте як бур'ян на полях, біля доріг, поблизу будинків, городів, на луках (із журн.).

Значення в інших словниках

1. зозульник — зозу́льник іменник чоловічого роду, істота самець зозулі рідко  Орфографічний словник української мови
2. зозульник — -а, ч., рідко. Те саме, що зозуль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зозульник — ЗОЗУ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що зо́зуль. Згадала я зозульників дурних.. Як кукувала я — за мною волочились, Тепер хоч би один на сміх… (Гл., І, 1951, 134).  Словник української мови в 11 томах