зозульник
ЗОЗУ́ЛЬНИК²
, у, ч. Те саме, що гри́цики.
З лікувальною метою в народі використовують усю надземну частину зозульнику як кровоспинний засіб, при захворюванні печінки, нирок, сечового міхура, хворобах легень (з наук.-попул. літ.);
Зозульник цвіте з травня до жовтня, іноді з квітами й зимує. Росте як бур'ян на полях, біля доріг, поблизу будинків, городів, на луках (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зозульник — зозу́льник іменник чоловічого роду, істота самець зозулі рідко Орфографічний словник української мови
- зозульник — -а, ч., рідко. Те саме, що зозуль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зозульник — ЗОЗУ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що зо́зуль. Згадала я зозульників дурних.. Як кукувала я — за мною волочились, Тепер хоч би один на сміх… (Гл., І, 1951, 134). Словник української мови в 11 томах