зруйнувати
ЗРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що.
1. Док. до руйнува́ти 1; розламати, розбити і т. ін.
[Панас:] Мамо!.. Маруся не вмерла. Ми зараз виступаємо в степ, доженемо татар, вернемо бранців, зруйнуємо татарські городи, заберемо бранок з татарських базарів (І. Нечуй-Левицький);
Дика війна зруйнувала добробут навіть центральних кварталів (Д. Бузько);
– Біда .. Вода заливає млин. Зруйнує, не дай Боже, кригою, де будете молоти зерно? (А. Шиян);
– Збудують інші будинки, храми й палаци, місце, де був Карфаген, посиплють сіллю, щоб .. земля ніколи не давала ні цвіту, ні плоду. Отак зруйнують Карфаген (Г. Пагутяк);
[Романюк:] Сьогодні оголошу, – кожного, хто до першого обробить гектар пропашних, преміюю поросям. [Ковшик:] Не заносся, Іване. Ферму зруйнуєш, і врожаю не буде (О. Корнійчук);
Марта відвернулась розчарована: учора стільки думала над цим планом помсти, а Улянка все зруйнувала одним словом (Є. Гуцало).
2. Док. до руйнува́ти 2; спустошити (перев. гнізда).
Кажіть усім замість “Драстуйте” “Боже тебе борони зруйнувати гніздо дикої качки!” (Остап Вишня);
Визирнула вранці з вікна й перелякалася: на груші під іконами сидів той самий крук, що Майка його гніздо зруйнувала (Люко Дашвар).
3. Док. до руйнува́ти 3.
Уражені картопляні бульби можна пізнати по чорно-сірих плямах, у яких шкірка легко відстає, бо нематода зруйнувала сполучну тканину між шкіркою і тканиною самої бульби (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)