Словник синонімів Караванського

зруйнувати

док., ЗНИЩИТИ, занапастити, сплюндрувати, стерти <�змести> з лиця землі, зрівняти <�змішати> з землею; (тканину організму) пошкодити; (мур) повалити, розвалити; (наміри) розладнати, порушити, зірвати.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. зруйнувати — зруйнува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. зруйнувати — -ую, -уєш, док., зруйновувати, -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Перетворити на руїни, розбити, розламати. || Порушити цілісність чого-небудь; пошкодити. || перен. Довести до повного розорення, розвалу. 2》 перен. Порушити, розладнати або знищити що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зруйнувати — ЗРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що. 1. Док. до руйнува́ти 1; розламати, розбити і т. ін. [Панас:] Мамо!.. Маруся не вмерла. Ми зараз виступаємо в степ, доженемо татар, вернемо бранців, зруйнуємо татарські городи, заберемо бранок з татарських базарів (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. зруйнувати — Так зруйнують, що камінь на камені не остане. Зруйнують зовсім, дощенту.  Приповідки або українсько-народня філософія
  5. зруйнувати — НИ́ЩИТИ (припиняти існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩУВАТИ, ЛІКВІДО́ВУВАТИ (ЛІКВІДУВА́ТИ) (позбуватися, усувати); РУЙНУВА́ТИ (поступово розладнуючи); ВИНИ́ЩУВАТИ (усіх, усе або багатьох, багато); ВИВО́ДИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ рідше, ЗВО́ДИТИ розм.  Словник синонімів української мови
  6. зруйнувати — Зруйнува́ти, -ну́ю, -ну́єш, -ну́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зруйнувати — ЗРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Перетворити на руїни, розбити, розламати. [Папас:] Мамо!.. Маруся не вмерла. Ми зараз виступаємо в степ, доженемо татар, вернемо бранців, зруйнуємо татарські городи, заберемо бранок з татарських базарів (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  8. зруйнувати — Зруйнува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Разрушить, разорить. Зруйнували Запорожжя. Лукаш. 66. Не зостанеться тут камінь на каміні, щоб не зруйновано. Єв. Мр. XIII. 2. Зруйновано життя моє на світі. К. Іов. 37. 2) Разорить (о потерѣ имущества).  Словник української мови Грінченка