зуболікарський

ЗУБОЛІ́КАРСЬКИЙ, а, е.

Признач. для лікування зубів (див. зуб 1).

Підбіг [Винахідник] до машини, яка стояла посеред естради, скинув з неї запону. Це було щось схоже на гібрид зуболікарського крісла з кабіною індивідуального душу (М. Дашкієв);

Сергій подумав, що в цього дідугана повипадали всі зуби ще до того, як було винайдено зуболікарську бормашину, й про себе засміявся (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. зуболікарський — зуболі́карський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зуболікарський — -а, -е. Який призначений, використовується для лікування зубів. Зуболікарські пасти — лікарські засоби у вигляді паст, що застосовуються в стоматології при лікуванні зубів.  Великий тлумачний словник сучасної мови