зурочений

ЗУРО́ЧЕНИЙ, а, е, етн.

Дієпр. пас. до зуро́чити.

“Обприщило чоловіка, горлав, аж до Бога чути, насилу преставився; може, й Андрій зурочений?” (Є. Пашковський);

Зурочена заздрісною сусідкою, худоба припинила давати молоко (із журн.);

// зуро́чено, безос. пред.

– Чи не зурочено тебе? – заклопотано озвалася баба Оришка, мацаючи долонею онукове чоло (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. зурочений — зуро́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зурочений — див. зіпсований  Словник синонімів Вусика
3. зурочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зурочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зурочений — Зуро́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)