зігнорувати

ЗІГНОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що.

Док. до ігнорува́ти.

Вона нервувалася, що дівчина, котру вона раз на все бажала зігнорувати в своїм житті, тішилася, мов наперекір (О. Кобилянська);

Він ні за чим не шкодував і нічого не жалів, – він лише хотів умерти гордо, хотів зневажити, зігнорувати вбивців [вбивць] своїм презирством (І. Багряний);

Традиція є традиція. Було б зовсім незрозуміло, якби два парубки зігнорували її (О. Шугай).

Значення в інших словниках

1. зігнорувати — зігнорува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зігнорувати — -ую, -уєш. Док. до ігнорувати. || Проігнорувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зігнорувати — НЕ́ХТУВАТИ кого, що і ким, чим (ставитися до кого-, чого-небудь без уваги та без поваги, не зважати на когось, щось), ТРЕТИ́РУВАТИ кого, що, книжн., НЕХА́ЯТИ кого, що, розм.  Словник синонімів української мови