каді
КА́ДІ, невідм., ч.
У мусульманських країнах – суддя, який здійснює судочинство на основі шаріату.
Шаріат дозволяв жебрати старим, бідним, сліпим, паралічним. Каді Стамбула призначав головного поводиря жебраків (П. Загребельний);
Почали [воїни] вимагати від мене присяги на Корані. Я ж виявив силу духу і сказав, що присягнуся лише в присутності каді й сторонніх свідків (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)