кайфувати
КАЙФУВА́ТИ, заст. КЕЙФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. розм. Віддаватися кайфу (у 1 знач.).
Він, видно, вже перехилив чарчину І під каштаном мудро кейфував (М. Рильський);
Я насолоджуюсь власним красномовством, я кайфую від розумних слів, що злітають з моїх уст, я відчуваю себе Цицероном (В. Малик);
Хуррем сіла біля Хафізи .. Їли пожадливо, безугавно пліткували.., насолоджувалися ситістю, теплом, легкістю в тілі, кейфували (П. Загребельний);
Сиджу, п'ю каву і від кави кейфую! (Ю. Логвин);
Банзай задумався. Його нутро кайфувало і тріумфувало. – Давай підем до мене. Тут є всі, включно з Корієм. Після уроків підем до мене, добре? (Любко Дереш).
2. тільки кайфува́ти, жарг. Відчувати кайф (у 2 знач.).
Варив [Лаптєв] на нашій електроплитці жужу – концентрат, замінник кави, який крав на кухні, кидав туди циклодол, етаперазин чи навіть люмінал, що вдавалось дістати, і кайфував (В. Рубан).
Словник української мови (СУМ-20)