кандиба

КАНДИ́БА, и, ж., розм.

Худий, виснажений кінь; шкапа.

– Бачили, яку кандибу Криженко купив на ярмарку? .. Така, що так їй кістки й повилазили (Сл. Б. Грінченка);

Обсіли [пасажири] бричку так густо, щоб між них та їхні в'юки не встромив навіть голки, стара .. й сухоребра, як її власник, кандиба зігнулася в чотири погибелі (Б.-І. Антонич).

Значення в інших словниках

1. Кандиба — Канди́ба прізвище  Орфографічний словник української мови
2. кандиба — див. кінь  Словник синонімів Вусика
3. кандиба — -и, ж. Слабка конячина, шкапа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кандиба — канди́ба знев. 1. худа жінка (ст) 2. зла, сварлива жінка (ст)|| = гадра  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кандиба — Канди́ба, -би ж. Плохая лошадь, кляча. Желех. Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка