карбон
КАРБО́Н¹, у, ч.
Те саме, що вугле́ць.
Карбон є одним із поширених елементів земної кори, складаючи близько 0,1 % її маси (з наук. літ.);
Традиційна українська назва хімічного елемента “вуглець” пов'язана зі словом “вугілля”, а назва “карбон” – це латинська версія, рекомендована Міжнародним союзом фундаментальної та прикладної хімії (з наук. літ.).
КАРБО́Н², у, ч., геол.
П'ятий період палеозойської ери тривалістю близько 60 мільйонів років; відклади його становлять кам'яновугільну систему.
Вуглевмісні відклади здебільшого мають численні рештки рослин, на підставі яких можна припускати, що за карбону клімат був вологий і теплий (з наук. літ.);
Вугільні басейни і родовища карбону поширені в Європі й Північній Америці, де сконцентровано понад 80 % загальних геологічних запасів вугілля цієї доби (з наук.-попул. літ.);
У карбоні справжнього розквіту досягли комахи та земноводні, численними були багатоніжки, з'явилися перші рептилії (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)