кармеліт

КАРМЕЛІ́Т, а, ч.

Чернець католицького ордену, заснованого в XII ст. у Палестині на горі Кармель під час хрестових походів.

Там, де молився бернардин І босий кармеліт, .. Встає народу чесний син І держить волі щит (М. Рильський);

Осоромлений і розлючений залишав Любовицький козацький табір. В Клітинцях, у кляшторі босих кармелітів, посол спинився на ніч (Н. Рибак);

Частина конфедератів все ж замкнулася у Бердичеві. В монастирі кармелітів (Г. Колісник);

У XVII–XVIII ст. монастирі кармелітів були поширені й на Правобережній Україні (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. кармеліт — кармелі́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кармеліт — -а, ч. Чернець католицького ордену, заснованого у 12 ст. в Палестині на горі Кармель під час хрестових походів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кармеліт — Чернець (католицький), див. капуцин  Словник чужослів Павло Штепа
4. кармеліт — КАРМЕЛІ́Т, а, ч. Чернець католицького ордену, заснованого в XII ст. у Палестині на горі Кармель під час хрестових походів. Там, де молився бернардин І босий кармеліт, ..  Словник української мови в 11 томах