кармеліт
КАРМЕЛІ́Т, а, ч.
Чернець католицького ордену, заснованого в XII ст. у Палестині на горі Кармель під час хрестових походів.
Там, де молився бернардин І босий кармеліт, .. Встає народу чесний син І держить волі щит (М. Рильський);
Осоромлений і розлючений залишав Любовицький козацький табір. В Клітинцях, у кляшторі босих кармелітів, посол спинився на ніч (Н. Рибак);
Частина конфедератів все ж замкнулася у Бердичеві. В монастирі кармелітів (Г. Колісник);
У XVII–XVIII ст. монастирі кармелітів були поширені й на Правобережній Україні (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кармеліт — кармелі́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кармеліт — -а, ч. Чернець католицького ордену, заснованого у 12 ст. в Палестині на горі Кармель під час хрестових походів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кармеліт — Чернець (католицький), див. капуцин Словник чужослів Павло Штепа
- кармеліт — КАРМЕЛІ́Т, а, ч. Чернець католицького ордену, заснованого в XII ст. у Палестині на горі Кармель під час хрестових походів. Там, де молився бернардин І босий кармеліт, .. Словник української мови в 11 томах