картонка
КАРТО́НКА, и, ж.
1. Коробка з картону.
[Аліна:] То я вам привезла свою вінчальну сукню показати... (Розкриває картонку) (С. Голованівський);
Дикий, нічого не кажучи, витяг із сумки продовгасту картонку, а з неї – чотири довгі патички. Бенгальські вогні (Любко Дереш).
2. розм. Шматок картону.
Шофер долив води в машину, перевірив, чи щільно прилягає капот, поправив картонку, що затуляла радіатор і давала змогу двигунові нагрітися (М. Циба);
Ти заходиш слідом і опиняєшся в невеликій кімнаті, перегородженій навпіл прилавком, на якому зігнута удвоє картонка повідомляє написом, зробленим від руки, що це “комерційний відділ” (О. Ірванець).
Словник української мови (СУМ-20)