картярський

КАРТЯ́РСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до ка́рта 2.

У Потоцького була велика картярська гра (З. Тулуб);

Картярська колода;

// Пов'язаний із грою в карти.

– От і познайомились! Оце поспішав віддати борг картярський (Ю. Логвин);

// Признач. для гри в карти.

Над зеленим сукном картярського столика літали валети, дами, тузи всіх чотирьох мастей (О. Іваненко);

З часом прийшло ще кілька членів клубу, та однаково, коли сідали за картярський стіл, усіх було не більше тринадцяти (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).

2. Прикм. до картя́р.

Гучні картярські вигуки і вибухи дурного реготу тривали аж до третіх півнів (І. Волошин);

Згодом картярські навички викликають бажання використовувати це знання для особистої вигоди (з газ.).

Значення в інших словниках

1. картярський — картя́рський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. картярський — -а, -е. 1》 Прикм. до карта 2). || Пов'язаний із грою в карти. Картярський борг. || Признач. для гри в карти. 2》 Прикм. до картяр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. картярський — Картя́рський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. картярський — КАРТЯ́РСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ка́рта 2. У Потоцького була велика картярська гра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 275); Картярська колода; // Пов’язаний із грою в карти. Картярський борг; // Признач. для гри в карти.  Словник української мови в 11 томах