картярський
КАРТЯ́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до ка́рта 2.
У Потоцького була велика картярська гра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 275);
Картярська колода;
// Пов’язаний із грою в карти.
Картярський борг;
// Признач. для гри в карти.
Над зеленим сукном картярського столика літали валети, дами, тузи всіх чотирьох мастей (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 189);
Картярський будинок.
2. Прикм. до картя́р.
Гучні картярські вигуки і вибухи дурного реготу тривали аж до третіх півнів (Вол., Місячне срібло, 1961, 53).
Словник української мови (СУМ-11)