карусель
КАРУСЕ́ЛЬ, і, ж.
Споруда із сидіннями перев. у вигляді коней, човнів і т. ін., що швидко обертається навколо вертикальної осі; встановлюється на атракціонах, у парках для розваги і т. ін.
Все це [ярмарок] ворушиться, .. лускає насіння і крутиться на каруселі... (Остап Вишня);
В кінці площі.., де була карусель, гойдалка і паноптикум, стояв натовп (Ю. Смолич);
Гучно вигравала шарманка й вертілася строкатим кольоровим мереживом карусель (В. Добровольський);
Їй здалося, що вона кружляє на запаморочливій каруселі десь аж під небом (Ю. Андрухович);
* Образно. За кілька днів Олеся вже не витримувала каруселі барв і ліній навкруги (В. Кожелянко);
* У порівн. Весна – неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний (Б.-І. Антонич);
Настя наче скам'яніла. Все крутилося їй в очах барвистою каруселлю (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)