касувати
КАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
1. Те саме, що скасо́вувати.
В той самий день він підписав декрет, що він касує і тортури, й страту в своїй державі (Леся Українка);
Як батьки, як діди, так і ми будемо робити, не ми ті закони писали, не нам їх і касувати, а не добра та пташка, що свого гнізда цурається (У. Самчук);
– Товаришу гвардії лейтенант, – наполягає на своєму Денис, – ви ж не можете через мою голову касувати мої накази (О. Гончар);
З цієї хвилини всі книжкові абонементи касую, групові прогулянки забороняю, побачення з рідними та знайомими дозволятиму лише декому і не більше одного разу на місяць (М. Сиротюк).
2. рідко. Те саме, що ліквідува́ти.
Калинович відповів, що все ще не має постійного заняття, бо державну бухгалтерію касують і реорганізують (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)