катаракта
КАТАРА́КТА, и, ж., мед.
Захворювання кришталика ока, що призводить до його помутніння та втрати зору.
Глаукома, катаракта, прогресуюча короткозорість – ось ті недуги, з якими хворі найчастіше звертаються до окулістів (з наук.-попул. літ.);
Олена Степанівна, Денисова хазяйка, – сліпа, в неї катаракта. Лікарі кажуть, що можна повернути зір, зробити операцію (Г. Усач);
Прокіп осліп! .. Зрештою, йдеться, мабуть, про звичайну катаракту. – Ні, це була не катаракта (Ю. Винничук);
// Плівка, що утворюється на кришталику ока внаслідок такого захворювання.
Чудодійний промінь лазер застосовують для випалювання катаракти (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)