Значення в інших словниках
-
катаракта —
-и, ж., мед. Захворювання кришталика ока, що призводить до його помутніння і втрати зору. || Плівка, що утворюється на кришталику ока внаслідок такого захворювання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
катаракта —
1. (мед.) полуда, луда, див. більмо 2. див. каскада
Словник чужослів Павло Штепа
-
катаракта —
КАТАРА́КТА, и, ж., мед. Захворювання кришталика ока, що призводить до його помутніння та втрати зору. Глаукома, катаракта, прогресуюча короткозорість – ось ті недуги, з якими хворі найчастіше звертаються до окулістів (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
катаракта —
Пристрій для метання ядер
Словник застарілих та маловживаних слів
-
катаракта —
катара́кта (від грец. καταρράκτης – водоспад) помутніння кришталика ока. Розвивається внаслідок порушення обміну речовин, при різних ушкодженнях кришталика, а також як ускладнення інших хвороб (напр., при глаукомі тощо). Іноді К. бувають природжені.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
катаракта —
I скельне переривання в межах щільного рiчкового русла (напр., Нiлу); складається з витривалих щодо руйнівної дії води скель; спричинює виникнення вел., широких водоспадiв.
Універсальний словник-енциклопедія
-
катаракта —
Катара́кта, -ти, -ті
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
катаракта —
КАТАРА́КТА, и, ж., мед. Захворювання кришталика ока, що призводить до його помутніння та втрати зору; // Плівка, що утворюється на кришталику ока внаслідок такого захворювання. Чудодійний промінь [лазер] застосовують для випалювання катаракти (Наука.., 12, 1965, 39).
Словник української мови в 11 томах
-
катаракта —
(лат. < грец. — скидання) 1. Античний водоспад, фонтан або каскад. 2. Грати, що стрімко опускаються у брамах середньовічних фортець (порівн. герса).
Архітектура і монументальне мистецтво